Божественна Літургія у свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

У світлий та урочистий день великого дванадесятого свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, що цього року збігається із Сімнадцятою Неділею після П’ятидесятниці, у монастирі було звершено Божественну Літургію. Під склепіннями святої обителі зібралися братія монастиря, парафіяни, паломники та численні богомольці, щоб у соборній молитві вклонитися підніжжю Хреста Господнього, прославити спасительний подвиг Спасителя та піднести сердечну подяку Творцеві за Його невичерпну милість і любов до людського роду.

Свято Воздвиження нагадує всім вірним про віднайдення Чесного Хреста святою рівноапостольною царицею Оленою в Єрусалимі біля Голгофи та його урочисте піднесення єрусалимським патріархом Макарієм для всенародного благословення й поклоніння. Одночасно свято поєднує спогад про повернення Животворящого Древа з перського полону імператором Іраклієм. Хрест Христів, що колись був знаряддям ганебної страти, завдяки жертовній смерті й славному Воскресінню Господа нашого Іісуса Христа став непереможним знаменням спасіння, джерелом освячення та символом безмежної Божественної любові. Цього дня Свята Православна Церква встановлює строгий піст, закликаючи вірян до благоговійного співпереживання стражданням Розіп’ятого Спасителя.

Святкове богослужіння очолив настоятель монастиря у співслужінні братії обителі. Під час Божественної Літургії були піднесені особливі посилені молитви за Україну, за її мужніх воїнів-захисників, за всіх полонених, поранених і знедолених лихоліттям війни, а також за упокоєння душ усіх полеглих православних християн та якнайшвидше настання благословенного, справедливого і міцного миру на рідній землі.

Після читання Святого Євангелія прозвучала пастирська проповідь, присвячена духовному значенню Хреста у житті кожного християнина. Було відзначено священні слова Спасителя: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде слідом за Мною» (Мф. 16:24). Несення власного життєвого хреста — це не просто терпляче перенесення скорбот, але свідоме, лагідне слідування за Христом, подолання егоїзму, приборкання пристрастей та готовність жертовно служити ближнім заради любові до Бога.

У слові повчання також наголошувалося на тому, що Хрест Господній є незламним щитом і духовною зброєю у боротьбі зі спокусами й зневірою. Віряни були закликані черпати біля підніжжя Животворящого Хреста благодатну силу для подолання життєвих випробувань сьогодення, відганяти нечисті й тривожні помисли невпинною молитвою та уважним читанням Священного Писання, як заповідав преподобний Антоній Великий, та зберігати серце у чистоті, мирі й взаємному прощенні.

За богослужбовою традицією святкового дня віруючі з глибоким трепетом і благоговінням вклонилися винесеному на середину храму Чесному Хресту Господньому, уквітчаному живими квітами, співаючи зворушливий древній піснеспів: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Кожен молільник випрошував у Розіп’ятого Владики душевного миру, зцілення недуг, зміцнення у вірі та небесного заступництва у щоденних трудах.

Свято Воздвиження наповнило душі паломників і парафіян обителі благодатним миром, тихою радістю та непохитною надією на всеперемагаючу силу Животворящого Хреста. Нехай Чесний Хрест Господній повсякчас оберігає нашу святу обитель, захищає українське воїнство, утверджує благословенний мир у Батьківщині та веде кожного шляхом спасіння до вічного Царства Сина Божого, Господа нашого Іісуса Христа.