Божественна Літургія у Двадцять Третю Неділю по П’ятидесятниці

У Двадцять Третю Неділю по П’ятидесятниці у монастирі було урочисто звершено Божественну Літургію. Під благодатними склепіннями древньої обителі зібралися братія монастиря, парафіяни, паломники та чисельні богомольці, щоб у соборній єдності прославити Воскреслого Господа, піднести щиру подяку Творцю за Його невичерпні щедроти і безмежне милосердя та з молитовним благоговінням долучитися до животворчих Таїнств Святої Православної Церкви.

Цього недільного дня за Божественною Літургією Свята Православна Церква запропонувала до молитовного роздуму євангельську притчу Господа нашого Іісуса Христа про багатого і Лазаря (Лк. 16:19–31). Спаситель відкриває вірним глибоку духовну таємницю земного життя та загробної вічності. Притча оповідає про багатія, який щодня розкішно бенкетував і жив лише для власного задоволення, та про убогого Лазаря, який у струпах лежав біля його воріт, бажаючи насититися хоча б крихтами з панського столу. Після смерті обох їхня доля докорінно змінюється: терплячий страждалець Лазар ангелами відноситься на лоно Авраамове, а бездушний багатій опиняється в пекельних муках, де між праведними і грішними утверджена велика нездоланна прірва.

Святкове недільне богослужіння очолив настоятель монастиря у співслужінні братії обителі. Під час Божественної Літургії були піднесені особливі ревні молитви за Україну, за її мужніх воїнів-захисників, які жертовно стоять на варті рідної землі, за всіх полонених, поранених, біженців та постраждалих від лихоліття війни, а також за упокоєння душ спочилих православних християн та якнайшвидше настання справедливого, благословенного і тривалого миру.

Після читання Святого Євангелія прозвучала пастирська проповідь, присвячена духовному тлумаченню притчі про багатого і Лазаря. Було наголошено, що багатство саме по собі не є гріхом, так само як бідність сама по собі не спасає людину. Загибель багатія полягала в його духовному засліпленні, егоїзмі та цілковитій байдужості до страждань ближнього, який щодня лежав біля його очей. Розкішне життя зачинило його серце для милосердя і любові. Лазар же увійшов у райську радість не просто через свою бідність, а завдяки тому, що він зі смиренням, без ремствування на Бога і без заздрості ніс свій важкий життєвий хрест, уповаючи лише на милість Господню.

У слові повчання пастир закликав вірян замислитися над швидкоплинністю земного буття та відповідальністю за кожен прожитий день. Християнин покликаний відкривати очі душі на потреби тих, хто поруч, перемагати черствість серця і пам’ятати, що після смерті вже немає часу для покаяння. Заклик праотця Авраама слухати «Мойсея і пророків» звернений сьогодні до кожного з нас: ми маємо Святе Євангеліє, настанови Церкви та голос совісті. Справжній скарб душі здобувається не накопиченням матеріальних благ, а справами милосердя, покаянням, прощенням і живою діяльною вірою.

Цього благословенного недільного дня Свята Православна Церква також молитовно звершує пам’ять святого великомученика Димитрія Солунського Мироточивого, преподобного Феофіла Печерського, єпископа Новгородського (затворника в Дальніх печерах), та святого мученика Луппа. Їхній непохитний молитовний подвиг, незламна вірність Христу Спасителю та глибоке смирення є сяючим дороговказом для кожного християнина у стоянні за святу православну віру.

Недільне богослужіння наповнило серця вірян світлою духовною радістю, тихою молитовною розрадою та благодатним миром. Нехай молитовне заступництво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, святого великомученика Димитрія Солунського, преподобного Феофіла Печерського та всіх святих обителі оберігає нашу святу обитель, зміцнює мужніх захисників України і дарує кожній християнській душі спасіння, міцне духовне здоров’я та мир у Господі нашому Іісусі Христі.