Божественна Літургія у Двадцять Другу Неділю по П’ятидесятниці
У Двадцять Другу Неділю по П’ятидесятниці у монастирі було урочисто звершено Божественну Літургію. Під священними склепіннями святої обителі зібралися братія монастиря, парафіяни, паломники та численні богомольці, щоб у соборній єдності прославити Воскреслого Спасителя, піднести щиру подяку Господу за Його невичерпні щедроти і милість та отримати благословення на прийдешній життєвий шлях.
Цього недільного дня Свята Православна Церква пропонує до молитовного роздуму євангельську притчу Господа нашого Іісуса Христа про сіяча (Лк. 8:5–15). Спаситель відкриває вірним глибоку духовну таємницю прийняття слова Божого людською душею. Зерно, посіяне Сіячем-Христом, падає на різний ґрунт: одне край дороги, де його розтоптують і розкрадають птахи; інше — на кам’янистий ґрунт, де воно швидко сходить, але в’яне без кореня під палючим сонцем; третє заглушає колюче терня житейських турбот, багатства та мирських насолод. І лише те насіння, що впало в добру, родючу землю — щире, очищене покаянням та смиренне серце, — пускає глибоке коріння і в терпінні приносить рясний спасительний плід.
Святкове богослужіння очолив архіпастир у співслужінні священнослужителів та братії обителі. Під час Божественної Літургії були піднесені особливі посилені молитви за Україну, за її мужніх воїнів-захисників, за всіх полонених, поранених, біженців і знедолених лихоліттям війни, а також за упокоєння душ усіх полеглих православних християн та якнайшвидше настання благословенного, справедливого і тривалого миру на рідній землі.
Після читання Святого Євангелія прозвучала пастирська проповідь, присвячена духовному тлумаченню притчі про сіяча. Було наголошено, що Господь незмінно щедро засіває серце кожної людини благодатним євангельським словом та дарами Святого Духа, проте від самої людини залежить, яким ґрунтом стане її душа. Християнин покликаний постійно очищати поле свого серця від каміння егоїзму й легкодушності, безжально виполювати терня житейської суєти та прагнути бути тією доброю землею, в якій Божественна істина зростає через живі діла милосердя, стійкість у випробуваннях і нелицемірну любов до Бога й ближніх.
У слові повчання також зверталася увага на апостольське благовістя про непохитне стояння у вірі та духовне зростання. Апостол Павло закликає християн не слабшати духом у щоденних трудах благочестя: «Роблячи добро, не сумуймо, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:9). Віряни були закликані пильнувати стан власного духовного життя, щоденно утверджуватися у молитві та церковних Таїнствах, зберігати чистоту совісті та берегти мир у родинах у часи нинішніх випробувань.
Цього благословенного дня Свята Православна Церква також молитовно вшановує пам’ять святого пророка Божого Іоїля, мученика Уара та з ним семи вчителів християнських, блаженної Клеопатри та сина її Іоанна, а також преподобного Іоанна Рильського — великого пустельника й небесного покровителя Болгарської землі. Їхнє святе життя, полум’яна віра, подвиг затворництва та молитовне заступництво слугують надійним дороговказом для кожного, хто прагне жити за заповідями Спасителя.
Недільний день наповнив серця всіх присутніх у храмі благодатною радістю, духовним миром та надією на Божественний покров. Нехай молитовне заступництво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, святого пророка Іоїля, мученика Уара, преподобного Іоанна Рильського та всіх угодників Божих оберігає нашу святу обитель, зміцнює мужніх захисників України та веде кожного шляхом спасіння до Царства Господа нашого Іісуса Христа.
